Як банки співпрацюють з податковою: правда про фінмоніторинг

Останні роки український бізнес і звичайні громадяни все частіше стикаються з блокуванням платежів, запитами від банку «пояснити походження коштів» і чутками, що «податкова бачить усі рахунки». У соцмережах це називають «тотальним контролем», але насправді система працює інакше. Фінмоніторинг — не інструмент податкової, а окрема державна система, яка має зовсім іншу мету. Давайте розберемось, як саме банки співпрацюють із державними органами, хто що бачить і в яких випадках.

Не податкова, а Фінмоніторинг

Почнемо з головного міфу: банк не передає всю інформацію напряму податковій. Його головний «адресат» — Держфінмоніторинг. Це державна служба, яка збирає дані від банків та інших фінансових установ, аналізує їх і виявляє підозрілі операції, що можуть свідчити про відмивання грошей, фінансування тероризму чи інші ризики. Якщо є підстави, інформація потрапляє далі — до правоохоронців або інших органів, але це вже окрема процедура. Тобто банк діє не з власної ініціативи, а виконує закон про фінансовий моніторинг.

У свою чергу, податкова служба отримує дані не автоматично, а лише через офіційні запити або рішення суду. Податковий кодекс дає їй право звертатися до банків по довідки чи документи, але тільки якщо є законна підстава — наприклад, перевірка, розслідування або сумнів щодо походження коштів.

Банківська таємниця в Україні все ще існує. Вона не безмежна, але захищає клієнта від «випадкової цікавості» держави. Без рішення суду банк не має права розкривати інформацію про рахунки чи рух коштів.

Що саме контролює банк

Банк виконує дві ключові функції — ідентифікує клієнтів і відстежує їхні операції. Підозрілі або нетипові платежі він має право перевірити: попросити документи, уточнення, підтвердження походження грошей. Якщо клієнт не реагує або не може пояснити, банк може тимчасово зупинити операцію.

Причини бувають різні: різкий стрибок сум, нехарактерна активність, великі перекази між фізособами без пояснення економічного сенсу, платежі на сумнівні рахунки. Найчастіше банки реагують на великі обсяги або дивні шаблони. Наприклад, якщо на картку регулярно надходять кошти «за товар» чи «за послуги», але власник не є ФОПом — це сигнал, що йдеться про приховану підприємницьку діяльність.

У 2025 році банки зобов’язані повідомляти про порогові операції — ті, що перевищують 400 тисяч гривень або мають ознаки ризикових. Та навіть менші перекази можуть викликати питання, якщо не відповідають профілю клієнта.

Чи бачить податкова мої перекази

Це одне з найпоширеніших питань. Коротка відповідь — ні, не бачить напряму. Податкова не має «віконця» в системі банку і не отримує оновлення в реальному часі. Вона може звернутися з офіційним запитом і лише після отримання дозволу або судового рішення отримати доступ до виписки чи конкретної інформації.

Проте слід розуміти, що загальна прозорість системи зростає. Україна поступово переходить до стандартів open banking — це означає, що банки обмінюються даними за єдиними правилами, а всі учасники фінансових операцій ідентифікуються. У поєднанні з фінмоніторингом це створює більш цілісну картину руху коштів, і приховати доходи стає дедалі складніше.

Банківська таємниця: коли вона працює, а коли — ні

Закон «Про банки і банківську діяльність» чітко визначає: інформація про рахунок клієнта, його залишок чи рух коштів — це банківська таємниця. Вона не може бути розкрита без його згоди або рішення суду.

Втім, закон передбачає кілька винятків. Дані можуть бути надані слідчим органам або податковій, якщо є відповідне судове рішення чи офіційна процедура перевірки. У таких випадках мова йде не про повний доступ, а про конкретні дані, потрібні для встановлення фактів порушень.

Тож, попри побоювання, податкова не може «підглянути» у ваш рахунок просто так. Але якщо ваші операції викликають підозру, і Фінмоніторинг передає інформацію далі, перевірка цілком можлива.

Нові тенденції: що змінилося у 2025 році

2025 рік став роком посилення прозорості. Банки активніше вимагають документи, а фінмоніторинг жорсткіше реагує на нетипові операції. Зростає роль ідентифікації — навіть перекази «з картки на картку» тепер частіше потрапляють у фокус уваги.

Також обговорюється можливість розширення доступу податкової до банківської інформації, але поки що це лише ініціатива. Реальні зміни можливі тільки після ухвалення відповідних законів.

Бізнесу та підприємцям варто готуватися до нового рівня прозорості: документи на кожну операцію, пояснення джерел доходів, узгодженість бухгалтерії та податкових звітів. Для фізичних осіб головне — не змішувати особисті й бізнес-перекази, не приймати оплату на «приватну» картку і завжди мати аргументи, звідки взялися кошти.

Як діяти, якщо банк або податкова ставлять запитання

Найгірше — ігнорувати. Якщо банк блокує операцію чи просить документи, краще відреагувати одразу. Пояснення та підтвердження походження коштів — це не покарання, а можливість зняти питання. Якщо запит надходить від податкової, перевірте, чи є підстава, які дані запитуються і в які строки потрібно відповісти. У спірних випадках варто звернутися до юриста.

Чесна фінансова поведінка сьогодні — це не лише питання безпеки, а й репутації. Банки зберігають історію співпраці, і клієнти, що регулярно уникають пояснень, потрапляють у зону ризику.

Фінмоніторинг — це не «страшилка» і не інструмент полювання на дрібні перекази. Це частина системи боротьби з тіньовими грошима. Банки працюють за законом і звітують перед Держфінмоніторингом, а не перед податковою. ДПС отримує інформацію лише тоді, коли є офіційні підстави.

Світ іде до прозорості, а отже, найкраща стратегія — вести справи чисто, тримати документи в порядку і не гратися в «сіру зону». Тоді жоден банк не заморозить рахунок, а фінмоніторинг не стане приводом для стресу.