Податки українців за кордоном: топ-5 найбільших непорозумінь

Мільйони українців живуть і працюють за кордоном, відкривають ФОП, отримують зарплати, фриланс-доходи, інвестиції. І паралельно — купа страхів і «легенд» про те, де і що платити.

Ми зібрали п’ять найпопулярніших міфів про податки українців за кордоном, які реально можуть коштувати грошей, нервів і штрафів.

Непорозуміння №1

«Я вже 183 дні за кордоном — значить, я точно не резидент України»

Це базовий міф. Правило «183 дні» є, але не одне-єдине.

За Податковим кодексом та міжнародними правилами резидентство визначають поетапно:

1. Центр життєвих інтересів — де сім’я, житло, бізнес, основний дохід, активи.

2. Якщо це не допомагає — дивляться, де людина постійно проживає.

3. І тільки далі йде критерій 183 днів у році. Якщо й тут нічого не вирішується — беруть до уваги громадянство.

У воєнний час ситуація ще більше ускладнилася: частина українців фізично живе за кордоном, але центр інтересів (сім’я, житло, бізнес) досі в Україні — і формально вони можуть залишатися податковими резидентами України, навіть якщо давно не були вдома.

Що це означає на практиці: можна легко опинитися в ситуації подвійного резидентства — коли і Україна, і країна перебування вважають вас «своїм» платником податків.

Непорозуміння №2

«Якщо я вже сплатив податки за кордоном, в Україні нічого декларувати не треба»

Якщо ви юридично залишаєтесь податковим резидентом України, то:

• Усі іноземні доходи підлягають декларуванню в Україні.

• Загальна ставка для іноземних доходів у 2025 році:

  • 18% ПДФО;

  • військовий збір: 1,5% для доходів, нарахованих до 31.12.2024, і 5% для доходів з 01.01.2025.

Якщо податок уже сплачений за кордоном і між країнами є конвенція про уникнення подвійного оподаткування, в Україні можна зарахувати сплачений за кордоном податок — але не більше суми, яка вийшла б за українськими ставками, і тільки за наявності підтверджувальних документів (сертифікат, довідка з іноземної податкової тощо).

Де помилка: люди думають: «з мене вже утримали податок у Польщі / Німеччині / Чехії — значить, питання закрите».А у Податкової України логіка інша: якщо ти наш резидент — покажи всі доходи, а потім уже розберемось, що зарахувати.

Непорозуміння №3

«Я ФОП в Україні, плачу єдиний податок — значить, у країні перебування нічого не винен»

Класика для айтішників, маркетологів, фрилансерів.

Проблема в тому, що статус ФОП в Україні взагалі не цікавить податкову іншої країни. Вона дивиться на інше:

• де ви реально живете й працюєте;

• звідки надаєте послуги;

• чи не створюєте «постійну базу» для бізнесу в цій державі (офіс, системна діяльність, клієнти).

Тренд такий: європейські податкові (особливо Польща) дедалі частіше кажуть:

«Ви тут живете, тут надаєте послуги – отже, оподаткування має бути тут, а не в Україні».

Ризики для ФОП за кордоном:

• можна одночасно опинитися:

  • резидентом України (і платити ПДФО + військовий збір з усього світу),

  • платником податків у країні перебування (як самозайнята особа / підприємець);

• плюс ризик претензій до компаній-замовників, якщо вас трактують як фактично найманого працівника на місці.

Непорозуміння №4

«Змінити податкове резидентство — це просто написати лист в українську податкову»

Ні, це не схоже на відписку з розсилки.

Щоб реально змінити податкове резидентство, має скластися цілий пазл:

• ви більше не маєте центру життєвих інтересів в Україні (житло, сім’я, бізнес, основний дохід — вже в іншій країні);

• виконуєте критерії резидентства нової країни (часто це ті самі 183 дні + інші вимоги);

• у разі конфлікту застосовуються tie-breaker rules з конвенції про уникнення подвійного оподаткування;

• банки й податкові служби отримують узгоджену інформацію в рамках автоматичного обміну (CRS).

Плюс із 2024–2025 років тема повідомлення банків про зміну податкового резидентства стала реально чутливою: неправдива інформація у анкетах може вилитися в блокування рахунків і штрафи.

Висновок: «Я вирішив, що більше не резидент» — не аргумент. Важать документи, реальна картина життя і позиція двох податкових служб.

Непорозуміння №5

«Податкова все одно нічого не дізнається про мої закордонні рахунки»

Раніше це ще якось прокатувало. 2025 рік — інша реальність.

Україна приєдналася до CRS (Common Reporting Standard) — автоматичного обміну податковою інформацією. Банки різних країн обмінюються даними про рахунки, залишки, рух коштів, податкові номери клієнтів.

Що це означає:

• дані про ваші іноземні рахунки можуть прийти в ДПС автоматично;

• українські банки вже зараз ставлять запитання: «Чи є ви резидентом іншої країни?»;

• приховування статусу або доходів збільшує ризик донарахувань, штрафів і проблем із доступом до грошей.

Стара стратегія «ну хто там щось знайде» перестає працювати.

То що ж із цим усім робити?

1. Чітко зрозуміти свій податковий статус.Де центр життєвих інтересів, де ви реально живете, де працюєте, які країни можуть вважати вас резидентом.

2. Зібрати картину доходів за 1–2 останні роки.Зарплата, ФОП, фриланс, роялті, оренда, інвестиції — окремо по країнах.

3. Перевірити наявність конвенції між Україною та країною перебування.Від неї залежить, хто має право оподатковувати який дохід і як зараховується податок.

4. Не ігнорувати декларації в Україні, якщо ви формально ще резидент.Без декларації зарахувати іноземний податок не вийде.

5. Не гратися в «сіру зону» з банками та анкетою CRS.Якщо ви вже стали резидентом іншої країни — краще легально вибудувати структуру, ніж чекати, доки вас «знайдуть» по обміну даними.

І важливе уточнення: усе вище — загальні принципи, а не персональна податкова консультація. Конкретний кейс (країна, тип доходу, статус в Україні, статус у країні перебування) краще розбирати з податковим консультантом, поки це ще не робить інспектор.